Вічна пам'ять!

На 91 році після тяжкої хвороби пішов із життя Почесний ветеран України, голова районної ради ветеранів Олексій Іванович Дудін.

Він народився, коли на його малій батьківщині, у Приазов’ї, палахкотіла громадянська війна. Син бідака, погонич колгоспних  коней став офіцером Червоної Армії. За бої на Нікопольському плацдармі старшого лейтенанта Олексія Дудіна нагородили орденом Вітчизняной війни І ступеня. А перед цим був Смоленськ, потім – Сталінград, коли втрати в роті були більше половини особового складу. За словами Олексія Івановича, на війні його ніколи не покидала удача. Хоча й був шість разів поранений.

Олексій Іванович прожив довге цікаве життя. Активна громадська позиція, безкорислива допомога людям, великі організаторські та митецькі здібності, авантюрний підхід до справ робили його чудовою  людиною.

Олексій Іванович, будучи  головою районної ради ветеранів завжди цікавився  життям і побутом  учасників Великої Вітчизняної війни, вирішував їхні проблеми в будь-який час дня і ночі. Його працездатності  та енергійності не було меж.

Він працював до останньої хвилини свого життя. Ця людина була цікавою у своєму філософському баченні суспільства. Був терплячим, ніколи не виражав гніву чи нетерпимості. Замість цього показував  велику гідність і гумор.

Жителі району, депутати районної ради, керівництво району знали його, як сумлінного керівника, невтомного трудівника, захисника інтересів ветеранів та учасників Великої Вітчизняної війни, людей похилого віку.

Ми втратили великого наставника, вихователя підростаючого покоління, колегу, друга, батька і просто дідуся.

Вічна вам пам'ять, дорогий Олексію Івановичу!